СпільноЛюди

СпільноSpace – для людей і про людей. Освіта і зростання – це лише завдання, яке ми ставимо перед собою, в основі усього теплі взаємини. За ці роки ми поступово зібрали ком’юніті – це батьки, діти, друзі, колеги та єдинодумці. Хтось приходить і залишається, хтось рухається далі окремо, але кожен залишає свій відбиток у нашій спільноті. І завжди приємно, коли думки про нас виходять назовні.

Батьки


Наталія голуб
мама макара, 11 років, 3-ій рік у спільношколі

Просто та одночасно складно відповісти на питання чому саме Спільношкола.

Більше...

Це ж стосується поглядів на життя, на майбутнє, твого бажання – чого ти хочеш для своєї дитини. Є багато факторів, які впливають на цей вибір. Макар тут четвертий рік і йому дуже подобається, а це найголовніше. Він вчиться зі своєю швидкістю,  відчуває повагу до себе, може впливати на процеси. Чого ще можна бажати для здорового зростання хлопчика ? Але, особисто для мене, найважливіша особливість цієї школи у тому, що дитині дозволяють та допомагають бути собою, проходити  різні кризи, вирощувати внутрішній стержень, взаємодіяти у команді та вміти використовувати ресурси. Про те, як саме це відбувається, з яким глибоким сенсом – це бачиш тільки зсередини. Я щиро бажаю Макару розуміти та відчувати себе, зростати вільною людиною, вміти жити у світі, який швидко змінюється. Тому ми у Спільношколі, бо нас об’єднують однакові цінності.


Варвара шульга
мама федора, 10 років, у спільношколі з 2018 року

Единственная школа в Киеве, которой я с радостью доверяю образование и воспитание

Більше

сына. Это не просто школа, это особая среда, в которой дети чувствуют поддержку, ощущают свою значимость и идут своей дорогой, находясь при этом в месте, где выбор ребёнка уважается, а мнение ценится. Ещё это особые отношения между школой, ребёнком и родителями. Здесь нет обычных бесполезных родительских собраний, зато есть серия душевных и продуктивных встреч на троих. Каникулы проходят в иные даты, нежели в обычных школах и всегда есть возможность съездить в поездку в разрез с основным потоком путешественников.
Неоднократно Федя говорил, что в школе он хочет жить. Расстраивается, если привожу позже открытия и забираю раньше закрытия школы. Это для меня наилучший индикатор того, что сын в том месте, где ему хорошо, где ему рады, где он чувствует поддержку и принятие. По моему мнению, именно в такой атмосфере обучение становится максимально эффективным.
Трудно описать всё в нескольких предложениях, однако Спильношкола – уникальный образовательный  проект, в который я искренне верю и поддерживаю


Сергій та Катерина ГРУНТ

БАТЬКИ МИХАЙЛА, 8 РОКІВ, 3 РОКИ У СПІЛЬНОШКОЛІ

Спільношкола – чи не єдиний зразок школи з ціннісним підходом до навчання дітей.

Більше...

Навіть не навчання, а вирощування допомогають дітям вирости у здорових, щасливих, успішних дорослих, пристосованих до життя в наші буремні і постійно змінні часи.
Підтримуємо все, що ви робите для дітей та для освіти в нашій країні!

ГО «Новий Формат Освіти» та проект «Спільношкола» – це найкраще, що може статися з нами, бо ви змінюєте суспільство без агресії та насильства.
Ми з Вами всім серцем та обома руками!


Євгеній Васюк
Тато Вероніки та Аріни, які 1,5 роки навчалися у Спільношколі, проживають нині в США

“Спільношкола” одна з небагатьох, що вдало поєднує кращі тенденції навчання

Більше...

з адаптивністю до потреб школярів (чи може й суспільства). До речі, одна з небагатьох шкіл у світі, що впровадила Аgile у навчальний процес. Хоча трансформації даються не легко, так тримати!


ТЕТЯНА САНІНА
мама ЛУКИ, НАВЧАЄТЬСЯ З 2015 РОКУ

Для мене Спільношкола – це школа, в якій я хотіла би вчитись сама, якби була зараз дитиною.

Більше...

Щоби дорослі сприймали мене та мої потреби і бажання серйозно, щоби у мене був простір для самовираження, але водночас і рамки для того, щоби я навчилась взаємодіяти з іншими та світом. Це не легко, бути матір’ю спільношколяра, бо він точно знає, що він має право не хотіти і право вибирати. Але це радісно, бо ми говоримо на рівних і краще розуміємо одне одного.


Ірина СКОРУПИЧ
мама МИКИТИ, 6-ИЙ рІК У СПІЛЬНОШКОЛІ

Найбільш я ціную в школі свободу вибору, відсутність страхів, що тебе сваритимуть, повагу до дітей.

Більше

Дорослі дуже включені в процеси та події, вони спостережливі і нічого не проходить повз них. На все звертають увагу і знають, як подолати труднощі, де допомогти, а коли краще не заважати. Діти вчаться на власному досвіді, зростають, роблять якісь помилки, їм дозволено проявляти почуття та емоції різного спектру. 

Так, є школи, де знання відскакують від зубів, але це не є моя ціль. Для мене важливіше те, що мій син здобуває і проживає модель дорослого життя, отримує безцінний досвід, але у дитячому варіанті та у власному темпі. 


Софія Богатчук
мама Марка, 7 років, навчається з 2018 року

Я шукала школу для свого сина, де він зможе вільно розвиватися і не буде загнаний в рамки.

Більше...

Де його будуть оточувати щасливі дорослі, яким не байдуже, які люблять свою справу, життя і дітей. Я керувалася своїми цінностями: свобода, любов та повага до всього. А отримала це все і навіть більше. Спільношкола – якийсь космос, де все настільки глобальне і масштабне, що я досі не можу в голові це по поличкам розкласти і сказати 3-ма реченнями. І від того я кайфую.


Ольга Зятєва
мама Олексія, 7 РОКІВ, ПЕРШИЙ РІК У СПІЛЬНОШКОЛІ

Довго шукали школу, де б, у першу чергу, була повага до дитини, як до особистості,

Більше...

де б не фарширували знаннями, а вчили вчитися і любити сам процес. Намагалися потрапити до вас в минулому році в перший клас, але не було вільних місць і ми набралися «досвіду» і вражень в іншій школі. Тепер насолоджуємось процесом навчання у Спільношколі, цінуючи, напевно, більше, ніж цінували б, потрапивши торік.


Антоніна машина
мама ПЛАТОНА, 11 РОКІВ, ПЕРШИЙ РІК У СПІЛЬНОШКОЛІ

Дитина навчається всього другий місяц, але вже чітко видно зміни.

Більше...

Зміни у поведінці (став набагато спокійніший), зміни у ставленні до навчання. Дитина почала читати, хоча раніше це було щось ненависне. Дуже задоволена, що було прийнято рішення зміни школи на користь Спільношколи.


Катерина Куршинова
мама андрія, 10 років, навчалися у школі з 2017 по 2020 рік

Мой ребёнок учился в этой школе 2,5 года и я хорошо знаю, чем является этот проект, знаю Анастасию и её команду.

Більше

Моё знание о том, что здесь не продаются интересы ребёнка и каждая гривна идёт во благо. Эта развивающаяся система – лучшее, что я видела в сфере образования. Я знаю, в нашей стране и вообще в постсоветском пространстве образования легко выглядеть лучше, чем госшкола, где один учитель на 30 детей придумывает, как сделать происходящее в классе хоть немного похожим на образовательный процесс (а перед сколькими им отвечать – администрация, родители…за гроши и зачастую при отсутствии должного уважения). Легко выглядеть лучше – стоит только уменьшить количество детей на одного учителя до 6-8 человек, платить учителю более-менее приличную зп – и вот уже у ребёнка больше благожелательного внимания учителя, более личностно ориентированный подход. Что ещё? Повкуснее еда – и школа тоже лучше выглядит…охрана, бассейн, развозка – это товар на плательщика побогаче…Но слишком многие школы, начиная деятельность с благими целями, скатывались в финансовую зависимость от тех, кто платит – идя на уступки, подстраиваясь, и в итоге вырождаясь непонятно во что…что-то, где благо ребёнка определяют люди, не погружённые в процессы, не видящие цельной картины, не специалисты. Требующие за свои деньги быстрых и красивых результатов, быстро прекратить вот это и начать делать вот это. Скатиться легко, если школа – это всё, что ты делаешь. И легче держаться, если, действительно, деятельность не ограничивается управлением школой, если деятельность и планы масштабней – включая участие в разработке законодательной базы для образовательной системы. Когда видение происходящего – шире, чем видение управляющего и кормящегося с “поместья”. Для того, чтобы не скатиться в эту яму, нужно очень ясное видение цели, чёткая ценностная система.


Олена Сирчина

мама Еріка, 11 років, перший рік в Спільношколі

Свобода – одна з найважливіших цінностей нашої сім’ї.
Але, чомусь, ми не врахували це, коли обирали початкову школу для Еріка, керуючись принципом “поближче до дому”.
 
Більше

Чотири роки мій мозок рвало на шматки від взаємодії з радянською системою освіти. А потім ми познайомились з Анастасією Киреєвою – засновницею Спільношколи. І вже через хвилину стало зрозуміло: ми вдома, ми серед своїх. Майже рік в новій системі і я бачу іншу дитину: ще більш самостійного, відповідального і радісного хлопця, який з легкістю розповідає про школу по вечорам. Ну а ми з чоловіком дивимось в його палаючі очі та посилаємо промінчики вдячності Спільношколі за те, що показали нам інший погляд на освіту.


Валентина Бухалова

мама Софії, 12 років, п’ятий рік в Спільношколі

Не сумнівайтесь, дивіться по сторонам, пробуйте, вивчайте цей напрям!
Щаслива мама 🙂
 
 
Більше

Трагедія життя – пропустити пів дня занять у школі в П’ЯТНИЦЮ !

Не допомогли навіть заборонені смаколики та можливість пограти на телефоні вдома (у школі телефони, гаджети здаються на зберігання протягом дня).
Ось така ситуація виникла, коли чоловік, звільнившись з роботи раніше, намагався забрати дитину додому після обіду 🙂
Ох, як же я радію через те, що зробила вибір у сторону альтернативної освіти!


Дар’я Мудрицька

мама Анастасії  (12 років) та гліба (14 років), чотири роки в Спільношколі

Я вважаю, якщо зі школи необхідно привчати дитину ( створюючи простір довіри і підримки, даючи їй можливість) знаходити свій власний шлях та рухатись. Це допоможе їй в майбутньому сміливіше йти до власної мети, жити своїм життям і бути більш щасливою!

 
Більше

Я була на презентації проектів у своєї дочки і сина – цикл « Мистецтво» закінчився! Діти презентували свої роботи. Мене вразили не тількі роботи, а і найголовніше – самобутність і відкритість дітей.

Творчість народжується в свободі!

Неможливо навчити бути креативним і при цьому кожного разу казати, що і як требя зробити!

Знайти спосіб залучати дітей до кожного процессу і обговорювати правила і наслідки! Чути і бути адекватно почутим.

Перші пів року в Спільношколі я була дещо напружена.

У дітей був абсолютний дескулінг, мені здавалося, що вони абсолютно нічого не роблять.

Але мені дали пораду в школі- довіряти дитині! Її темпу, її процессу.

Взагалі мені дали багато порад, які домогли:)

І розроблена в школі система мотівацїї і поваги до кожного спрацювала.

Я кожен раз думаю, від чього страждають дорослі люди? Так, бувають  непередбачені обставини, прикрості долі, але багато хто страждає від того, що зовсім нічого про себе не знає. Хто вони насправді? Чого хочуть? Куди йдуть? Навіщо?

Працюють без задоволення, живуть або мріями, або розчаруваннями.

Насправді, життя можна змінити в будь- який момент. Але, перше- знати що змінювати, друге- як.

Я вважаю, якщо зі школи привчати дитину ( створюючи простір довіри і підримки, даючи їй можливість) знаходити свій власний шлях та рухатись. Це допоможе їй в майбутньому сміливіше йти до власної мети, жити своїм життям і бути більш щасливою!